Форум Альдебаран
Добро пожаловать, Гость. Пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь.
15 Декабря 2017, 16:03:10

Войти
Перейти в Библиотеку «Альдебаран»
Наш форум в версии для PDA (КПК)
Наш форум в версии для WAP

Наш форум переехал на новый сервер. Идет настройка работы сайта.
1184610 Сообщений в 4350 Тем от 9551 Пользователей
Последний пользователь: Nora.05
* Начало Помощь Календарь Войти Регистрация
Форум Альдебаран  |  Литература  |  Литературные процессы и течения (Модераторы: Лiнкс, Chukcha2005)  |  Тема: Украинская литература 0 Пользователей и 1 Гость смотрят эту тему. « предыдущая тема следующая тема »
Страниц: 1 ... 11 12 13 [14] Вниз Печать
Автор Тема: Украинская литература  (Прочитано 151974 раз)
Maryna
Библиоман
*******
Оффлайн Оффлайн

Пол: Женский
Сообщений: 4015



E-mail
« Ответ #650 : 05 Апреля 2015, 17:36:32 »

БІЛІ КОТИКИ

На вербі, на пагіллі,
Білі-білі котики.
Доторкнуться лагідно
Лоскотливим дотиком,
Доторкнуться котики,
Білі, невеличкі,
До руки, до ротика,
До моєї щічки.
Відламаю гілочку,
Гілочку-вербичку,
Та поставлю в пляшечку,
В пляшечку, в водичку,
Щоб листочки-стрілочки
Стали розвиваться
На вербовій гілочці
У моїй кімнатці.

Наталя Забіла

Записан
Maryna
Библиоман
*******
Оффлайн Оффлайн

Пол: Женский
Сообщений: 4015



E-mail
« Ответ #651 : 05 Апреля 2015, 17:37:36 »

СТАРЕ МІСТО

Тумани, тумани над містом пливуть,
Як хвилі гойдаються сонні...
І клаптями тануть, і лавою йдуть
Такі монотонні...

Завис олив’яний, імлистий тягар,
Немов перегонна отара,
І давить, і тисне,— і хвиль його хмар
Снується примара...

Зі сну потягаючись, вийшов і став
Над містом козак величезний,
Немов Остряниця або Святослав,—
Старезний, старезний.

Чуб довгий послався йому на жупан
І хвилями вус розпустився...
Стоїть, поглядає мов сич дідуган,
Чолом похилився.

Щось ніби знайоме в тім образі є —
Завзяте, міцне, бунтівниче...
Щось інше на вигляд, а рідне, своє...
Лице робітниче!

У млі потопають доми, димарі,
Як витвори злої омани,
І сунуться, сунуться тихо в горі
Тумани... тумани...

Микола Вороний
Записан
Maryna
Библиоман
*******
Оффлайн Оффлайн

Пол: Женский
Сообщений: 4015



E-mail
« Ответ #652 : 05 Апреля 2015, 17:37:50 »

Як солодко в північній тишині
Давно прочитані книжки перегортати
І знову — з радістю і сумом — зустрічати
Все те, що снилося в напівзабутим сні.

Тоді весна по серцю б'є крилом,
І давня музика сплітається і тане,
І новим променем виблискує в тумані
Те, що здавалося напівзабутим сном.

Максим Рильський
Записан
Лiнкс
Administrator
Архимаг
*****
Оффлайн Оффлайн

Пол: Женский
Сообщений: 83208


КОФЕ - ОН!


WWW E-mail
« Ответ #653 : 07 Апреля 2015, 13:55:30 »

Остап Сливинський

bogus_zolai

Зима


Здається, там купали дитину – його немовля, –

Кухня була повна пари й нагадувала
магічний ліхтар: кілька фігур, які
обертаються довкола ніжного центру,

А далі він –
раптово на стежці, темний і нерухомий,
у накинутій куртці,
ніби тут, надворі, задзвонив якийсь телефон, а він
не встиг добігти
й шукає його тепер серед промерзлих дерев:
гніздо, де вилупився невиразний голос.

Стоїть і бачить лише те, що видно: поламане гілля,
ніби вузькі рукави у сірій стіні чагарів,
якими хтось
продирався звідси на інший бік, щоб за мить
обійти довкола і повернутись.

13 листопада, 2010

__________

Зима

Кажется, там купали ребёнка – его младенца, –

Кухня была полна пара и напоминала
волшебный фонарь: несколько фигур,
вращающихся вокруг нежного центра,

А дальше он –
внезапно возникший на тропинке, тёмный и неподвижный,
в накинутой куртке,
словно здесь, на дворе, зазвонил телефон, а он
не успел добежать
и ищет его теперь среди промёрзших деревьев:
гнездо, где вылупился неотчётливый голос.

Стоит и видит лишь то, что различимо: сломанные ветки,
будто узкие рукава в серой стене кустов,
по которым кто-то
продирался отсюда на другую сторону, чтобы через мгновение
обойти кругом и вернуться.

(Перевёл Станислав Бельский)
Записан

«... І у вi снах, навік застиглих у моїх очах » Віктуар
Maryna
Библиоман
*******
Оффлайн Оффлайн

Пол: Женский
Сообщений: 4015



E-mail
« Ответ #654 : 04 Мая 2015, 22:32:59 »

говори до цих скель усе
і луна між хребтів понесе
до забутих в імлі осель
до загиблих між цих дерев
 
резонуючий пульс слів
що у коси гірські заплів
всі троянди усіх вітрів
і вганяє у небо сире
 
наполоханий подив ялин
і туман, що з усіх щілин
витікає у мірний плин
хмар, що гору сідлають на бій
 
вершник скине старі сни
і крізь двері, що ти прочинив
повернеться з твоєї війни
посивілий, але живий
 
Томаш Деяк
Записан
Maryna
Библиоман
*******
Оффлайн Оффлайн

Пол: Женский
Сообщений: 4015



E-mail
« Ответ #655 : 04 Мая 2015, 22:36:08 »

у кімнаті двадцятеро людей
а я хочу розмовляти з тобою.
знаю: десь у якомусь місті
двоє близнюків граючись і міняючись
іменами та одягом саме у цю мить
прокидаються в переляці
і не пригадують хто з них хто
якась французка родом із
польщі
досліджуючи для себе
як далеко може зайти пам*ять
від учора не знає
що зі сказаного нею
стосується минулого
що - майбутнього
старий актор десь у чехії
так захопився роллю
що насправді помер від компоту
(здається малинового)
випитого під час репетиції
 
у кімнаті двадцятеро людей
а я верзу всі ці нісенітниці
тільки аби ніхто не помітив
що весь час думаю про тебе
 
Іван Непокора
Записан
Maryna
Библиоман
*******
Оффлайн Оффлайн

Пол: Женский
Сообщений: 4015



E-mail
« Ответ #656 : 04 Мая 2015, 22:41:59 »

Добре, - думає він, дочекаюсь літа, зміню країну –
пора вибиратися звідси, бо стрілянина
ця нездорова, і трабли з курсом дістали…
Треба валити, солодко вже не буде,
але ж ця жінка спить у мене на грудях…
як їй сказати, щоб легко, і без печалі?

Я жив пілігримом, змінюючи ландшафти.
Не приручав нікого, щоб не лишати,
та щось похитнуло вісь мою, як ніколи.
Приїхав сюди, в розруху-нірвану,
чомусь полюбив цю землю обітовану…
Рятуй мене, пташе, орле зірковий.

А жінка лежить, складаючи сни свої на
його сумління. Вона не така наївна,
просто не хоче тиснути, та й навіщо?
Шорти його улюблені - наскрізь в латках:
їх на смітник би, а хтось зашивав та плакав -
та, попередня, любила його сильніше…

А через пару міст, навпрошки, де простори сині
виблискують, мов китові спини,
живе собі дівчинка з привидом у голівці.
Носить рану, накриту долонею, мов гостинець,
розкручує згадок скляний звіринець,
засинаючи голою на долівці.

Ну як же так, - шепоче, - кругом ті ж самі дерева,
ті ж переходи, та сама зима сталева,
тільки порожнє все, бо не має сенсу.
Як це? – одній опинитись в посеред січня.
Ще не минуло й року, а ти – міфічний…
Хто зараз там, на твоєму серці?

Довга, блискуча ніч лежить над містами…
Дівчинка думає: напишу я щось наостанок.
Жінка стає покірніша та ніжніша.

Не стихають бої, і вже чути смертельний подих
Дочекаюся літа, - він так гадає собі. Це подвиг.
Обережно встає і до ранку про когось пише…

Анна Малігон
Записан
Лiнкс
Administrator
Архимаг
*****
Оффлайн Оффлайн

Пол: Женский
Сообщений: 83208


КОФЕ - ОН!


WWW E-mail
« Ответ #657 : 19 Июня 2015, 18:20:34 »

Ганна Осадко


Літо минає,
майже його не лишилося, того літа –
окрайчик який зачерствілий:
«я так і не зігрілася», - кажу мамі,
«та ну, спека була ж, чого ти?»
«не пам»ятаю, - плечима зводжу, - зимно».

Осінь глибока, як сон, суне зі сходу:
«як їм в окопах буде зимою?» - зітхає мама
«навчимося на спицях плести шкарпетки» - моя мала каже…

Три жінки на кухні –
Літо-осінь-зима –
І у кожної –
Війна в серці
Плаче.

2014
Записан

«... І у вi снах, навік застиглих у моїх очах » Віктуар
Лiнкс
Administrator
Архимаг
*****
Оффлайн Оффлайн

Пол: Женский
Сообщений: 83208


КОФЕ - ОН!


WWW E-mail
« Ответ #658 : 19 Июня 2015, 19:06:50 »


Ганна Осадко

квiтень. вiйна

Потягом через пів України,
Додому,
Колія – ніби рубець від кесарського,
Відрізає мене від отих безіменних сіл,
Що пролі…та пролі… та про_літають,
Як прокомпостовані
нещасливі квиточки.

Квіточки.
Квітень.
Захололу на смерть землю
Гріє своїм животом єдина корова на пасовиську.

Близько,
Упритул майже до потяга – землі занедбані,
Землі покинуті, буцім розлюблена жінка,
Із вавками у голові й на тілі,
Із фурункулами мурашників на голих голодних грудях…
Хто б то їх пучками пестив,
Хто б то те груддя перебирав -
Дике, важке,  неродюче,
Хто б розчесав колтуни омели у заплутаному  волоссі…

Досі
Голосять в її животі діти,
Пуповини коріння ніхто рискалем не ріже
Давно…
А оно –
Бульбу садять
На горі, на городі
Молоді та веселі хлопці –
Може, й востаннє в житті.
Війна.
Записан

«... І у вi снах, навік застиглих у моїх очах » Віктуар
Лiнкс
Administrator
Архимаг
*****
Оффлайн Оффлайн

Пол: Женский
Сообщений: 83208


КОФЕ - ОН!


WWW E-mail
« Ответ #659 : 19 Июня 2015, 19:40:19 »


Ганна Осадко


Лiчилка про вiйну

Як у дитячій лічилці –
Раз, два…
 два з четвертиною,
 два з половиною,
 два з волосиною,
волосина обривається,
три починається…

і треш-треш,
 стираєш сухою ганчіркою зі шкільної дошки пам;яті  те біле слово «війна» -
посивіле слово,
а воно знову і знов проступає,
у двері гупає кулаками,
«мамо!» - ковтає гірке повітря ротиком немовляти,
Кляте…
Увесь  світ підвішений на отій волосинці,
Усі сни коло неї, тонкої, крутяться…

Руки опускаються,
 чекання новин розтягується і важчає, як в коридорі  перед  іспитом –
«Чи пронесе?»

….а тим часом бабуся несе
У руцях порепаних пакетики із насінням –
Кріп і петрушка, буряк і морква, чорнобривці та матіола…
«бо земелька  не може  чекати, - каже до мене, -
бо пахне уже весною…
бо засівати ниву треба навіть у час війни…»   
Записан

«... І у вi снах, навік застиглих у моїх очах » Віктуар
Лiнкс
Administrator
Архимаг
*****
Оффлайн Оффлайн

Пол: Женский
Сообщений: 83208


КОФЕ - ОН!


WWW E-mail
« Ответ #660 : 25 Июня 2015, 17:58:11 »

Тарас Шевченко

Бували войни й військовії свари:
Галаґани, і Киселі, і Кочубеї-Нагаї
Було добра того чимало.
Минуло все, та не пропало,
Остались шашелі: гризуть,
Жеруть і тлять старого дуба...
А од коріння тихо, любо
Зелені парості ростуть.
І виростуть; і без сокири,
Аж зареве та загуде,
Козак безверхий упаде,
Розтрощить трон, порве порфиру,
Роздавить вашого кумира,
Людськії шашелі. Няньки,
Дядьки отечества чужого!
Не стане ідола святого,
І вас не стане,— будяки
Та кропива — а більш нічого
Не виросте над вашим трупом.
І стане купою на купі
Смердячий гнів,— і все те, все
Потроху вітер рознесе,
А ми помолимося богу
І небагатії, невбогі.

26 листопада 1860
Записан

«... І у вi снах, навік застиглих у моїх очах » Віктуар
Лiнкс
Administrator
Архимаг
*****
Оффлайн Оффлайн

Пол: Женский
Сообщений: 83208


КОФЕ - ОН!


WWW E-mail
« Ответ #661 : 15 Июля 2015, 15:40:09 »

Василь Герасим'юк

Ми на камінь поклали мечі

і в ріці наших коней купали,

а чужинці прийшли уночі

і на березі табором стали.



Ми ховались у хвилях сумних,

перша сотня голодного війська.

Ми шукали старий оберіг,

нас шукала зневага чужинська.



Виглядали дружину з імли,

а діждались чужої навали.

Ми не винні, що зайди прийшли

і на березі табором стали.



Ми не ждали хвали чи хули

і погибелі злої сьогодні —

не по славу чужинці прийшли,

не по голови першої сотні.



Ми на камінь поклали щити

і в ріці своїх коней купали.

Нам сьогодні отут полягти.

Ми сьогодні чужинців не ждали.



Притулилась до неба вода,

в небесах наших коней гойдає...

І з′явилась лисиця руда

з-поміж хмар на північному краї.
Записан

«... І у вi снах, навік застиглих у моїх очах » Віктуар
Лiнкс
Administrator
Архимаг
*****
Оффлайн Оффлайн

Пол: Женский
Сообщений: 83208


КОФЕ - ОН!


WWW E-mail
« Ответ #662 : 15 Июля 2015, 18:51:01 »

Василь Голобородько

З ДИТИНСТВА:

Дощ

Я уплетений весь до нитки
у зелене волосся дощу,
уплетена дорога, що веде до батьківської хати,
уплетена хата, що видніється на горі, як зелений птах,
уплетене дерево, що, притихле, стоїть над дорогою,
уплетена річка, наче блакитна стрічка в дівочу косу,
уплетена череда корів, що спочивають на тирлі.
А хмара плете і плете
зелене волосся дощу,
холодне волосся дощу.
Але усім тепло,
усі знають — дощ перестане,
і хто напасеться,
хто набігається,
хто нахитається,
хто насидиться на горі,
хто належиться,
і хто прийде додому
у хату, наповнену теплом, як гніздо.
Записан

«... І у вi снах, навік застиглих у моїх очах » Віктуар
Лiнкс
Administrator
Архимаг
*****
Оффлайн Оффлайн

Пол: Женский
Сообщений: 83208


КОФЕ - ОН!


WWW E-mail
« Ответ #663 : 15 Июля 2015, 18:53:31 »

Василь Голобородько

ТРОЯНДА У ВІКНО

Троянда троянді каже
про тінь нетроянди на землі
і як вона плаче, бо не червона.
Але виходить у сад квітникар,
піднімає тінь, прикладає до уст —
вона червоніє і стає трояндою.
Тоді кидає ту троянду у вікно,
де живе замурована у білу колону дівчина.
Записан

«... І у вi снах, навік застиглих у моїх очах » Віктуар
Лiнкс
Administrator
Архимаг
*****
Оффлайн Оффлайн

Пол: Женский
Сообщений: 83208


КОФЕ - ОН!


WWW E-mail
« Ответ #664 : 15 Июля 2015, 18:56:05 »

Василь Голобородько

Побратими ходили по полю
і його не впізнали —
він був уже мак
Записан

«... І у вi снах, навік застиглих у моїх очах » Віктуар
Лiнкс
Administrator
Архимаг
*****
Оффлайн Оффлайн

Пол: Женский
Сообщений: 83208


КОФЕ - ОН!


WWW E-mail
« Ответ #665 : 15 Июля 2015, 21:31:44 »

Василь Голобородько


ГОЛОВА

Котилася,  як  кавун,  голова  з  гори,
як  кавун,  кривава  людська  голова.
Котилася  голова.
Ще  у  очах  тріпотіли
листя  папірці  зелені
і  стежка  намотувалася  стрічкою  під  ноги.
Ще  у  вухах  шурхотіло  колосся,
рипів  біля  колодязя  журавель,
гули  оси,
сміялася  дитина.
Ще  на  губах  висів  поцілунок,
ще  вони  ворушилися
і  складалися  трубочкою,  щоб  засвистіти.
Ще  зуби  жадібно  вгризалися  у  м'якість
грушок-лежанок.
Ще  язик  розповідав
про  веселі  пригоди  друзям.
Ще  щоки  відчували  тепло  подушки
і  жінчиного  плеча.
Ще  у  ніс  заходили  пахощі  осені,
прілого  листя.
Ще  під  зморщеним  чолом  визрівали  думки.
А  голова  уже  котилася.
Як  кавун,  кривава  людська  голова.
І  падали  непритомні  жінки,
падали  непритомні  матері  та  сестри
і  простягали  по  землі  довгі  руки,
і  по  руках,
як  по  білих  рушниках,
ішли  за  головою  люди
і  шелестіли,
як  чорні  жалобні  стрічки.
Записан

«... І у вi снах, навік застиглих у моїх очах » Віктуар
Лiнкс
Administrator
Архимаг
*****
Оффлайн Оффлайн

Пол: Женский
Сообщений: 83208


КОФЕ - ОН!


WWW E-mail
« Ответ #666 : 15 Июля 2015, 21:36:45 »

Василь Голобородько

ТЕЛЕСИК

(хатня  інсценівка  33-го  року)
Мати  натопила  піч,
вигребла  жар  кочергою  під  челюсті, 
вимела  чистенько  черінь  помелом, 
узяла  у  руки  дерев'яну  лопату, 
ніби  зібралася  саджати  хліб  у  піч.

Та  ні  з  чого  хліба  спекти  -  муки  ні  на  пучку, 
ні  з  чого  їсти  зварити  - 
картоплі  ні  картоплинки, 
капусти  ні  пелюстки, 
крупи  ні  пшонинки  -
 
нічого  їсти,  нічого  їсти,  нічого  їсти,
скоро  вмирати,  всім  умирати,
діточкам  з  опухлими  від  голоду  личками  умирати,
та  як  дивитися  на  їхню  повільну  смерть:
на  видовженого  у  безкінечну  нитку
додихаючого  пташенятка!

"Давайте  гратися  у  Телесика:
я  -  буду  Зміючкою  Оленкою, 
ви  -  дітки  мої  ріднесенькі  -  Телесиками".

Каже  вона  найменшенькому:
"Сідай,  Телесику,  на  лопату!" 
Найменшенький  поклав  на  лопату  руку. 
"Та  ні-бо:  сідай  зовсім!"

"Мамо,  хоч  ваше  обличчя  і  не  біле,
а  зелене,  як  у  Зміючки  Оленки,
але  ж  сорочка  ваша  вишивана  нашими  вишивками:
таких  квітучих  рукавів  ні  в  чиєї  мами  немає!"

Стоїть  Зміючка  Оленка  коло  печі
і,  як  мати,  ріжком  хустки  сльози  утирає,
каже  середульшому:
"Сідай,  Телесику,  на  лопату!" 
Середульший  поклав  на  лопату  голову. 
"Та  ні-бо,  ні!  Сідай  увесь!"

"Мамо,  ми  не  Телесики  - 
ви  ж  знаєте  наші  імена:
я  -  Михайлик-слухняний-хлопчик, 
я  -  Петрик-піди-позич-жару-у-сусідки, 
я  -  Василько-принеси-водички-з-криниці".

Стоїть  Зміючка  Оленка  коло  печі,
крізь  сльози  слова  мамині  жалібні  промовляє,
каже  старшенькому:
"Сідай,  Телесику,  на  лопату!" 
Старшенький  поклав  на  лопату  ногу. 
"Та  ні-бо,  ні,  не  так!" 
"Мамо,  не  повертайте  нашого
золотого  човника  назад:
ми  уже  побрали  у  руки  срібні  весельця  - 
ми  уже  пливемо  далеко  по  велику  рибину!"

Кинулася  мати 
від  Зміючки  Оленки  діток  своїх
ми  уже  побрали  у  руки  срібні  весельця  -
ми  уже  пливемо  далеко  по  велику  рибину!"
ріднесеньких  рятувати:
і  найменшенького  Михайлика, 
і  середульшенького  Петрика, 
і  старшенького  Василька  - 
обійняла  руками,  як  гусочка  крилами. 
Полетіли.
Записан

«... І у вi снах, навік застиглих у моїх очах » Віктуар
Лiнкс
Administrator
Архимаг
*****
Оффлайн Оффлайн

Пол: Женский
Сообщений: 83208


КОФЕ - ОН!


WWW E-mail
« Ответ #667 : 15 Июля 2015, 21:46:56 »

Василь Голобородько

ЩО ЧИТАТИ

Синку, 
не  читай  книжок  з  нашої  історії  — 
не  припадай  до  криниці  нашого 
історичного  досвіду: 
ні  "Літопису  Руського", 
ні  "Літопису"  Самійла  Величка, 
ні  "Літопису  Самовидця", 
ні  "Історії  Русів", 
ні  "Історії  України-Руси"  М.  Грушевського, 
ні  "Історії  України"  Д.  Дорошенка, 
ні  "Історії  України"  Ореста  Субтельного  — 

жодної  історичної  книжки  не  читай,   
а  надто  добре  написаної. 
Ніхто  із  наших  національних  героїв 
в  усій  нашій  історії 
у  своїх  прагненнях  здобути  волю  України 
не  дійшов  до  звершення  своїх  змагань  — 
ні  одна  наша  казка  не  закінчилася  весіллям: 
ніби  пішла  киця  по  водицю 
та  й  упала  у  криницю, 
але 
котик  не  біжить  рятувати 
та  за  лапку  витягати. 
Упала  у  візантійську  криницю,   
викопану  печенігами  біля 
Дніпровських  порогів, 
 киця  Святослав; 
упала  у  переяславську  криницю,   
викопану  православним  єдиновірцем  Олексієм, 
киця  Хмельницький; 
упала  у  полтавську  криницю, 
викопану  зрадником  на  користь  Москви  Носом, 
 киця  Мазепа; 
упала  у  петербурзьку  криницю, 
 викопану  московським  імператором  Петром,   
киця  Полуботок; 
упала  у  соловецьку  криницю, 
 викопану  російською  імператрицею  Катериною, 
 киця  Калнишевський; 
упала  у  паризьку  криницю, 
 викопану  чекістським  найманцем  Шварцбардом, 
 киця  Петлюра; 
упала  у  мюнхенську  криницю, 
 викопану  кагебівським  скритовбивцею  Сташинським,   
киця  Бандера. 
Не  читай  історичні  книжки, 
читай  натомість  казки 
і  ти  будеш  знати, 
як  здобути  волю  України, 
сину  мій, 
котику  мій! 

______________

Народився 17.04.1945 у с. Адріанополь Перевальського р-ну Луганської обл.
       
       Освіта середня. Навчався у Київському університеті ім. Т.Шевченка на філологічному ф-ті (1964-1965), Донецькому державному університеті (1966-1967, відрахований за "антирадянську діяльність").
       
       Член Національної спілки письменників України (з 1988), Асоціації українських письменників (з 1997).
       
       Працює в с. Адріанополь Луганської обл.
Записан

«... І у вi снах, навік застиглих у моїх очах » Віктуар
Лiнкс
Administrator
Архимаг
*****
Оффлайн Оффлайн

Пол: Женский
Сообщений: 83208


КОФЕ - ОН!


WWW E-mail
« Ответ #668 : 20 Июля 2015, 00:01:43 »

ҐОЛЕМ

                      Олександру Моцару


Коли
Каббаліст і алхімік
Сергій Тюпа
Гойдався в ліанах ранкового метро,
Йому відкрилося,
Що сусід його,
Котрий трапився тут у вагоні,
П’яниця з будинку напроти –
Це Ґолем.

Досить бо ж подивитися,
Якої хорошої глини
Колір шкіри його,
Які повільні, цілеспрямовані
Й тупі рухи його,
Як він зараз почне бурувати,
І як дивиться
Косо та невидюще.

Ввечері у садку
З неба зсипатиметься
Зоряний алфавіт,
Сойка їстиме абрикоси,
Нічний метелик їстиме вишні,
А Сергій Тюпа
Викличе
Ґолема.

19 липня 2015

Олег Коцарев

Записан

«... І у вi снах, навік застиглих у моїх очах » Віктуар
Буся
У Чорного моря-а-а-а... Моя страна - Украина!
Administrator
Архивариус
***
Оффлайн Оффлайн

Пол: Женский
Сообщений: 15934


кошка, гуляющая сама по себе


WWW E-mail
« Ответ #669 : 06 Августа 2015, 11:40:25 »

Борис Херсонский
 ·

Непротивлення злу

і ось рука твого супротивника
яка стискала твоє горло
ослабла не від доброти
а просто від старості

і ти міг би зітхнути вільніше
ан не зітхнеш
доктора кажуть
обструктивний бронхіт
емфізема легень
Записан

Если тебе дадут линованную бумагу - пиши поперек.
Буся
У Чорного моря-а-а-а... Моя страна - Украина!
Administrator
Архивариус
***
Оффлайн Оффлайн

Пол: Женский
Сообщений: 15934


кошка, гуляющая сама по себе


WWW E-mail
« Ответ #670 : 01 Октября 2015, 14:09:32 »

Письменники, яких не існувало: 7 українських містифікацій
http://www.chytomo.com/fetysh/pismenniki-yakix-ne-isnuvalo-7-ukraiinskix-mistifikacij
Записан

Если тебе дадут линованную бумагу - пиши поперек.
Кіт
Ко мне на "ты", если не трудно
Библиотекарь
********
Оффлайн Оффлайн

Пол: Мужской
Сообщений: 6185


Вадим. Харьков, Украина


E-mail
« Ответ #671 : 27 Февраля 2016, 21:15:11 »

Уляна Галич

Тернополь, Украина ·

МОЯ КРАЇНА

Моя країна з обличчям немолодої повії
носить куценькі спіднички та високі підбори.
Маскується під білявку. Вона це добре уміє.
Розмовляє на суржику. А найчастіше взагалі не говорить.

Бо це доволі непросто, коли зайнята іншими справами.
Коли мовчання – це золото, про що казати?
Моя країна бувала з лівими, і бувала з правими
Усім їм подобалося бути ззаду.

Ні, ну не треба думати, що саме про це вона мріяла у дитинстві.
Ніхто про таке не мріє, воно просто трапляється.
А найсмішніше, що той, хто сьогодні її під парканом затисне,
назавтра з’явиться у якомусь пафосному глянці.

При чому не десь, а на самісінькій його обкла́динці
виблискуватиме на тридцять два осяйною посмішкою.
Й усі порядні ґаздині млітимуть від цієї сили і влади,
готуючи сніданок і прибираючи скуйовджену постіль.

Моя країна погано спить. Їй сняться вирвані зуби,
випалені поля, й усяке інше, що лиш може наснитись.
А в той момент, коли на кригу виходять загнані зубри,
вона починає плакати, і не здатна спинитись.

Моя країна – сумна європейська заробітчанка.
Типова історія – забрали паспорт, залякали, змусили.
Але на дні її шафи й досі зберігається хустина. Квітчаста
з китицями – старовинна, іще бабусина.

І у цьому клаптику переточеної міллю тканини
вона знаходить свій порятунок, своє одиноке спасіння.
Моя країна живе, рахуючи дні й години.
А іноді вона купує дешеве пиво і пакетик насіння,

і йде кудись на берег дивної тривожної річки
дивитися на качок, що плавають і пірнають у темні води.
О, якби вона тільки могла не вірити усім зустрічним
і перестала чекати з моря погоди.

Якби вона змила з обличчя залишки поганого макіяжу,
перевдягнулася у щось пристойне, навчилася розрізняти відтінки…
Моя країна тотожна зі мною. Насправді, це я. Майже.
Нам потрібне знеболювальне. І гвинтівки.
Записан
Лiнкс
Administrator
Архимаг
*****
Оффлайн Оффлайн

Пол: Женский
Сообщений: 83208


КОФЕ - ОН!


WWW E-mail
« Ответ #672 : 28 Февраля 2016, 13:36:38 »

Пані Уляна може повія і є - її справа, але ж називати так свою країну, за яку гинуть кожного дня - це не мати ні совісті ні гідності.
Записан

«... І у вi снах, навік застиглих у моїх очах » Віктуар
Кіт
Ко мне на "ты", если не трудно
Библиотекарь
********
Оффлайн Оффлайн

Пол: Мужской
Сообщений: 6185


Вадим. Харьков, Украина


E-mail
« Ответ #673 : 21 Марта 2016, 11:13:36 »

Ліна Костенко

Не треба класти руку на плече.
Цей рух доречний, може, тільки в танці.
Довіра — звір полоханий, втече.
Він любить тиху паморозь дистанцій.

Він любить час. Хвилини. Дні. Роки.
Він дивний звір, він любить навіть муку.
Він любить навіть відстань і розлуку.
Але не любить на плечі руки.

У цих садах, в сонатах солов’їв,
Він чує тихі кроки браконьєра.
Він пастки жде від погляду, від слів,
І цей спектакль йому вже не прем’єра.

Душі людської туго і тайго!
Це гарний звір, без нього зле живеться.
Але не треба кликати його.
Він прийде сам і вже не відсахнеться.
Записан
Кіт
Ко мне на "ты", если не трудно
Библиотекарь
********
Оффлайн Оффлайн

Пол: Мужской
Сообщений: 6185


Вадим. Харьков, Украина


E-mail
« Ответ #674 : 02 Апреля 2016, 22:04:55 »

 подогнал паблик Евромайдан списочек

Українські книжки, які варто прочитати громадянину України.


«Кобзар» - Тарас Шевченко
«Енеїда» - Іван Котляревський
«Лісова пісня» - Леся Українка
«Маруся Чурай» - Ліна Костенко
«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» -Панас Мирний
"Захар Беркут» - Іван Франко
«Чорна рада» - Пантелеймон Куліш
«Записки українського самашедшего» - Ліна Костенко
«Солодка Даруся» - Марія Матіос
«Залишенець. Чорний ворон» - Василь Шкляр
«Холодний Яр» - Юрій Горліс-Горський
«Байки Харківські» - Григорій Сковорода
«Марія» - Улас Самчук
«Історія українського козацтва» - Валерій Смолій
«Гайдамаки» - Юрій Мушкетик
«Жовтий князь» - Василь Барка
«Новели та гуморески» - Василь Симоненко
«Московіада» - Юрій Андрухович
«Тигролови» - Іван Багряний
«Сад Гетсиманський» - Іван Багряний
«Українська Повстанська Армія» - Володимир Вятрович, Ігор Дерев'яний
«Бояриня» - Леся Українка
«Ворошиловград» - Сергій Жадан
«Нація» - Марія Матіос
«Украинский национализм: ликбез для русских» - Кирило Галушко
«Поезія» - Василь Стус
«Історія України-Руси» - Михайло Грушевський
«Україна в огні» - Олександр Довженко
«25 перемог України» - Олександр Палій
«Кайдашева сім'я» - Іван Нечуй-Левицький
«БотакЄ» - Тарас Прохасько
«Історія Русів — вічна книга української незалежності» - Автор невідомий
«Століття Якова» - Володимир Лис
«Український національний рух 40-50-х рр.» - Юрій Киричук
«Вічник» - Мирослав Дочинець
«Оповідання» - Василь Стефаник
«Дванадцять обручів» - Юрій Андрухович
«Музей покинутих секретів» - Оксана Забужко
«Шлях аріїв: Україна в духовній історії людства» - Юрій Канигін
«Краса і сила» - Володимир Винниченко
«Лексикон інтимних міст» - Юрій Андрухович
«Теплі історії до кави» - Надія Гербіш
«Вся наша історія – це музей похованих секретів» - Оксана Забужко
«Танго смерті» - Юрій Вінничук
«Людолови» - Зінаїда Тулуб
«Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій» - Оксана Забужко
«Козацькому роду нема переводу, або Козак Мамай та чужа молодиця» - Олександр Ільченко
«Богдан Хмельницький» - Валерій Смолій, Валерій Степанков
«Геополітичні орієнтири нової України» - Юрій Липа
«Призначення України» - Юрій Липа
«Самостійна Україна» - Микола Міхновський
«Червоний» - Андрій Кокотюха
«Многії літа. Благії літа» - Мирослав Дочинець
«Зоряний Корсар» - Олесь Бердник
«Чорна Пантера і Білий Медвідь» - Володимир Винниченко
«Мальва Ланда» - Юрій Винничук
«Ментальність орди» - Евген Гуцало
«Московська воша» - Симон Петлюра
«Роксолана» - Павло Загребельний
«Країна Моксель або Московія» - Володимир Білінський
«Діва-Обида» - Ігор Римарук
«Таємний посол» - Володимир Малик
«Українці: витоки та історичні долі» - Леонід Залізняк
«Володарі гетьманської булави: Історичні портрети» - редакція Олексія Дмитренко
«Петро Дорошенко» - - Валерій Смолій, Валерій Степанков
«Україна today: під прапором сталінізму» - Сергій Грабовський
«Зачарована Десна» - Олександр Довженко
«Чухраїнці» - Остап Вишня
«Майже ніколи не навпаки» - Марія Матіос
«Дефіляда в Москві» - Василь Кожелянко
«Тема для медитації» - Леонід Кононович
«БОТ» - Макс Кідрук
«Хронос» - Тарас Антипович
«Піца Гімалаї» - Ірена Карпа
«Апостолові Петру. Автопортрет альтер его» - Юрій Іллєнко
«Я повертаю Україні те, що в неї викрадено» - Раїса Іванченко
«Вільний спосіб життя. Незнищенна традиція воїнів-охоронців Краю та споконвічні принципи самоорганізації українців» - Олександр Косуха
«Брама Безсмертя» - Юрій Шилов
«Таємниці Єви» - Богдан Коломийчук
«Криничар» - Мирослав Дочинець
«Часть Европы. История государства Российского» - Борис Акунин
«Мед з дікалоном» - Юрій Камаєв
«Рівне/Ровно» - Олександр Ірванець
«Про українську пісню й музику» - Олександр Кошиць
«Бермуды» - Юрон Шевченко
«Білий кречет» - Володимир Шовкошитний
«Начало начал» - Юрій Шилов
«Гандхарва - Арійський спаситель» - Юрій Шилов
«Дзвоник» - Борис Грінченко
----------------------------------------
Читал мало что не из школьной программы, есть спорные позиции, но в целом - любопытно.
Записан
Буся
У Чорного моря-а-а-а... Моя страна - Украина!
Administrator
Архивариус
***
Оффлайн Оффлайн

Пол: Женский
Сообщений: 15934


кошка, гуляющая сама по себе


WWW E-mail
« Ответ #675 : 12 Мая 2016, 15:28:25 »

Названо 80 найкращих українських книжок за останнє десятиліття  Читайте більше тут: http://zik.ua/news/2015/07/17/nazvano_80_naykrashchyh_ukrainskyh_knyzhok_za_ostannie_desyatylittya_608164

на самом деле там не 80 книг, а 80 авторов (пардон 79 - Володимира Лиса 2 раза посчитали), так как у многих авторов лучшая книга не одна.
Интересный список, соглашусь, что справедливый, но какой-то неоднородный получился. Я уж никак не поставила бы «Фрау Мюллер не налаштована платити більше» или «Записки українського самашедшего» рядом с "Ботом" или "Слугою з Добромиля". Да Винничуку, если не то пошло, тоже отвела бы не одну книжку.
Записан

Если тебе дадут линованную бумагу - пиши поперек.
Лiнкс
Administrator
Архимаг
*****
Оффлайн Оффлайн

Пол: Женский
Сообщений: 83208


КОФЕ - ОН!


WWW E-mail
« Ответ #676 : 12 Июля 2016, 13:17:25 »

вірш про ґеїв

ми з другом
тим що давно мріяв
і таки дочекався своєї америки
два справжні натурали
без комплексів
приїхали на нудистський пляж
на березі океану-пацифіста
і після купання без трусів лежимо
на мокрому піску

аж ось після телефонного дзвінка
сюди приїздить
знайомий ґей-філіпінець
зі своїм білим хлопцем
судячи з вигляду
неповнолітнім

аж ось вони наближаються двоє до нас
одягнені
вітаються з нами за руку
і нависають
як олівці над кросвордом
як циркулі
рисують наші тіла

мій друг щось підписує
у принесеному філіпінцем папірцеві
ледь звівшись на лікті

і я думаю як дивно все таки
перебувати у різних площинах
двом голим натуралам по-горизонталі
і двом одягненим ґеям по-вертикалі

і я думаю прикриватися чи ні
бо все вже було побачене

невдовзі коли вони нарешті йдуть
мій друг радісно вигукує

чєл це круто
це я в них на весіллі
тамадою буду


Михайло Жаржайло

12.06.2016
Записан

«... І у вi снах, навік застиглих у моїх очах » Віктуар
Лiнкс
Administrator
Архимаг
*****
Оффлайн Оффлайн

Пол: Женский
Сообщений: 83208


КОФЕ - ОН!


WWW E-mail
« Ответ #677 : 24 Августа 2016, 11:25:42 »

Остап Сливиньский

ВЕЧІР ПОЕЗІЇ В LITERATURHAUS

«На що схожа моя країна? Уявіть собі потяг,
де поміж пасажирськими вагонами дочепили поштовий,
і неможливо пройти з одного кінця потяга в протилежний, весь час
наштовхуєшся на пачки листів, які залягають щільним шаром, ніби гірська порода,
що вчора була ще словами.
А ще вона схожа на загс. Ви знаєте, що таке "загс"?
Це таке місце, куди приходять ті, що розписуються у книзі шлюбів, і
ті, що мають зареєструвати смерть.
Завжди приходять туди одночасно, бо розклад роботи один для всіх,
сідають у фанерні крісла, хряскаючи
сидіннями. Тих, що зі шлюбами, завжди
більше – не тому, що шлюбів більше, просто
ці ніколи не ходять самі, радість – вона як нектар,
як відкрита рана у морі, що скликає до себе голодних риб.
Ті, що зі смертю, туляться по кутках, намагаються не привертати увагу.
Наречені дивляться одне на одного. Гості дивляться на наречених.
Ті, що зі смертю, дивляться у вікно, за яким нічого не діється.
І ніколи вони не змішуються, ніколи»

Травень 2016
Записан

«... І у вi снах, навік застиглих у моїх очах » Віктуар
Лiнкс
Administrator
Архимаг
*****
Оффлайн Оффлайн

Пол: Женский
Сообщений: 83208


КОФЕ - ОН!


WWW E-mail
« Ответ #678 : 24 Августа 2016, 12:02:15 »

Вчися чекати, друже,
вчися чекати.
 
Ластівки на електричних дротах,
почорнілі од сині неба,
ще наслухають стумні струми землі.
 
Ще підсліпі вікна
за тисячі проминулих літ
не витворили своєї духовності.
Ще людська душа
дрижить, як море,
в незручній западині екзистенції.
Ще потерпає вівериця
битий горіх
брати з твоєї руки.
Зарано, друже,
власним піддатись пристрастям.
Тільки так:
вияви - самострати.
Кам'яній. Кам'яній. Кам'яній.
Тільки твердь знає самозбереження.
 
Василь Стус

із поетичної збірки «Небо. Кручі. Провалля. Вода»
Записан

«... І у вi снах, навік застиглих у моїх очах » Віктуар
Лiнкс
Administrator
Архимаг
*****
Оффлайн Оффлайн

Пол: Женский
Сообщений: 83208


КОФЕ - ОН!


WWW E-mail
« Ответ #679 : 24 Августа 2016, 12:23:53 »

Верстаю шлях — по вимерлій пустелі,
де мертвому мені нема життя,
за обріями спогаду — оселі
ті, до котрих немає вороття.
А все ж — бреду, з нізвідки до нікуди,
а все ще сподіваюся, що там,
де кубляться згвалтовані іуди,
мале є місце і моїм братам.
Побачити б хоч назирці, впівока
і закропити спраглий погляд свій.
Зміїться путь — вся тьмяна, вся глибока,
і хоч сказися, хоч збожеволій.
Бо вже не я — лише жива жарина
горить в мені. Лиш нею я живу.
То пропікає душу Україна —
та, за котрою погляд марно рву.
Та є вона — за міражів товщею,
там, крізь синь-кригу світиться вона —
моєю тугою, моєю маячнею
сумно-весела, весело-сумна.
Тож дай мені — дійти і не зотліти,
дійти — і не зотліти — дай мені!
Дозволь мені, мій вечоровий світе,
упасти зерням в рідній борозні.
 
Василь Стус
Записан

«... І у вi снах, навік застиглих у моїх очах » Віктуар
Лiнкс
Administrator
Архимаг
*****
Оффлайн Оффлайн

Пол: Женский
Сообщений: 83208


КОФЕ - ОН!


WWW E-mail
« Ответ #680 : 24 Августа 2016, 12:43:39 »

РАНКОВА ПАСТОРАЛЬ

Розвиднювалось. Ми пішли косити
за грунь. А нам навстріч несли трембіти
чоловіки з присілка – хтось помер.
Була ще тиша.
            Та ранкова тиша,
коли трава сама себе колише,
бо вітер спить іще у тьмі дерев.

Чи мервою притрушене, чи сиве
поганське передсвітло млисті гриви
лісів наскельних на старих верхах
вичісувало леготом, думками,
тому тінь птаха, що майнув над нами,
зняла цураві лахи хмар, як птах.

Тонке джерельце скочило у вічі:
втекло із ночі, ткалось на обличчі –
ми падали і гладили траву.
Трава світилась – плакала на віях,
немовби в наших мріях і надіях
розвиднілось, як на кішню нову.

І стало чути, як дитина плаче,
а потім крик.
        Ми йшли на крик дитячий.
За стайнею на яблуні низькій
тремтіло хлопченя мале, руками
обнявши стовбур, наче шию мами…
Тонке джерельце з наших мрій, надій.

Ягнята й вівці збилися докупи,
навпроти них завмерли ми, як слупи…
Баран аж від скарлючених кущів
немовби для смертельного двобою
щоразу розбігався й головою
о стовбур яблуневий бив і бив.

Баран барана в люті б'є до смерті.
А чим його погладив проти шерсті
невиспаний, маленький пастушок?
Невже ця худобина скаженіє
тому лишень, що яблунька не вміє,
сердешна, відступити хоч на крок?

Він звір.
      Кров залила осклілі очі.
Вже й сам гатити в дерево не хоче,
та хтось його кидає знов і знов.
Заточується вже!
          Він нас не бачить,
хоч пирскає й на нас його гаряча,
скажена, темна, клекітлива кров.

Сказав хтось: “У шаленстві здохне скоро,
бо відступать не вміє, хоч про сором
не відає…
        А я б його забив,
щоб не пропали ґаздам туша й шкіра
і щоб малий не впав на роги звіра”.
І, взявши ніж,
          до яблуні ступив.

Повіяв вітер, і проміння перше
обмило нам обличчя, вітром втерши.
І весело було б, якби не страх
від того, що ніколи наші страхи
не зможем зняти, як цураві лахи,
і закопати на старих верхах.

Пішли ми далі тихо, як за гробом…
Світ, що в стражденне Древо лупить лобом,
відкрив хлоп'як з малої висоти.
Йшли мудрі, ніби з нами все було вже,
і здохнути,
        до тями не прийшовши,
все ж веселіше,
        аніж далі йти.

Василь Герасим'юк
Записан

«... І у вi снах, навік застиглих у моїх очах » Віктуар
Лiнкс
Administrator
Архимаг
*****
Оффлайн Оффлайн

Пол: Женский
Сообщений: 83208


КОФЕ - ОН!


WWW E-mail
« Ответ #681 : 24 Августа 2016, 15:00:19 »

Василь СИМОНЕНКО

* * *
Ти знаєш, що ти — людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.
Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!
Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.

16.XI.1962
Записан

«... І у вi снах, навік застиглих у моїх очах » Віктуар
Кіт
Ко мне на "ты", если не трудно
Библиотекарь
********
Оффлайн Оффлайн

Пол: Мужской
Сообщений: 6185


Вадим. Харьков, Украина


E-mail
« Ответ #682 : 11 Сентября 2016, 18:32:22 »

Возможно, не совсем в эту тему  :pardon:

http://tvoemisto.tv/news/yak_pokrashchyty_svoyu_ukrainsku_pyat_onlaynresursiv_80704.html

Як покращити свою українську: п’ять онлайн-ресурсів
Записан
Оleksandra T
Библиотекарь
********
Оффлайн Оффлайн

Пол: Женский
Сообщений: 7870


Січеслав. Наш жовто-блакитний займає прапор!


WWW E-mail
« Ответ #683 : 11 Сентября 2016, 19:05:54 »

Возможно, не совсем в эту тему  :pardon:

http://tvoemisto.tv/news/yak_pokrashchyty_svoyu_ukrainsku_pyat_onlaynresursiv_80704.html

Як покращити свою українську: п’ять онлайн-ресурсів

Наверное, лучше в тему про языки.
Записан
Лiнкс
Administrator
Архимаг
*****
Оффлайн Оффлайн

Пол: Женский
Сообщений: 83208


КОФЕ - ОН!


WWW E-mail
« Ответ #684 : 18 Сентября 2016, 18:38:08 »

Остап Сливинский


Бабушка рассказывает

Только теперь, когда она почти лишилась слуха.
Когда никакой шум не может ворваться в комнаты
её истории.
Она проходит по ним одна в полутьме, позволяя
нам подглядеть сквозь щёлку.
Открывает шкафы, вынимает выцветшую одежду,
прикладывает к себе.
Ходит своим голосом наощупь, как слепой
по площади, полной солнца.
С кем она говорит? Мы уже ничего
не понимаем,
что-то пытаемся уточнить,
словно кричим снизу канатоходцу,
которому нужно только дойти и сделаться вздохом.
Раздражаемся, хотим пояснений
и сразу же умолкаем,
когда она говорит:
у меня всегда было место,
куда я ходила поплакать.

(Перевёл с украинского Станислав Бельский)

Почему-то не могу найти оригинал стихотворения
:-\
Записан

«... І у вi снах, навік застиглих у моїх очах » Віктуар
nevajnoli
причина для смеха и слез — одна и та же
Архивариус
**********
Оффлайн Оффлайн

Сообщений: 15579


и звезды смотрят вверх, и снизу не видны


WWW E-mail
« Ответ #685 : 19 Сентября 2016, 21:54:27 »

Остап Сливинский


Бабушка рассказывает

....

(Перевёл с украинского Станислав Бельский)

Почему-то не могу найти оригинал стихотворения
:-\

БАБУСЯ  РОЗПОВІДАЄ
http://www.poetryclub.com.ua/printpoem.php?id=686904
Записан

#‎МыВсеДонбасс‬
Лiнкс
Administrator
Архимаг
*****
Оффлайн Оффлайн

Пол: Женский
Сообщений: 83208


КОФЕ - ОН!


WWW E-mail
« Ответ #686 : 20 Сентября 2016, 10:42:44 »

БАБУСЯ  РОЗПОВІДАЄ
http://www.poetryclub.com.ua/printpoem.php?id=686904
Люда, спасибо! :-*
Записан

«... І у вi снах, навік застиглих у моїх очах » Віктуар
Лiнкс
Administrator
Архимаг
*****
Оффлайн Оффлайн

Пол: Женский
Сообщений: 83208


КОФЕ - ОН!


WWW E-mail
« Ответ #687 : 20 Сентября 2016, 10:50:36 »

Остап Сливинский

БАБУСЯ РОЗПОВІДАЄ

Лише тепер, коли її майже покинув слух.
Коли жоден шум не може вдертися в кімнати
її історії.
Вона проходжає ними сама у півтемряві, нам
дозволяючи підглянути крізь шпарину.
Відчиняє шафи, виймає побляклий одяг,
прикладає до себе.
Ходить своїм голосом навпомацки, як сліпий
площею, повною сонця.
З ким вона розмовляє? Ми вже нічого
не розуміємо,
щось намагаємося уточнити,
ніби гукаємо знизу до канатоходця,
якому лише треба дати дійти і стати зітханням.
Дратуємося, хочемо приміток
і нараз замовкаємо,
коли вона каже:
в мене завжди було місце,
куди я ходила поплакати.



Бабушка рассказывает

Только теперь, когда она почти лишилась слуха.
Когда никакой шум не может ворваться в комнаты
её истории.
Она проходит по ним одна в полутьме, позволяя
нам подглядеть сквозь щёлку.
Открывает шкафы, вынимает выцветшую одежду,
прикладывает к себе.
Ходит своим голосом наощупь, как слепой
по площади, полной солнца.
С кем она говорит? Мы уже ничего
не понимаем,
что-то пытаемся уточнить,
словно кричим снизу канатоходцу,
которому нужно только дойти и сделаться вздохом.
Раздражаемся, хотим пояснений
и сразу же умолкаем,
когда она говорит:
у меня всегда было место,
куда я ходила поплакать.

(Перевёл с украинского Станислав Бельский)

Записан

«... І у вi снах, навік застиглих у моїх очах » Віктуар
nevajnoli
причина для смеха и слез — одна и та же
Архивариус
**********
Оффлайн Оффлайн

Сообщений: 15579


и звезды смотрят вверх, и снизу не видны


WWW E-mail
« Ответ #688 : 02 Декабря 2016, 15:14:26 »

Український письменник Сергій Жадан зі своїм останнім романом «Ворошиловград» привернув увагу американського журналу The New Yorker. Матеріал під назвою «Бард зі Східної України, де справи розвалюються» малює портрет письменника та розкриває зміст книги через призму подій в Україні.
http://ukrainian.voanews.com/a/sergii-zhadan-bard-skhidnoi-ukrainy-zhurnal-the-new-yorker/3617864.html
Записан

#‎МыВсеДонбасс‬
Лiнкс
Administrator
Архимаг
*****
Оффлайн Оффлайн

Пол: Женский
Сообщений: 83208


КОФЕ - ОН!


WWW E-mail
« Ответ #689 : 21 Января 2017, 01:41:30 »

Остап Сливиньский

ЛЮБОВ

1

Таке поколювання,
ніби теплий фаянс
береш перемерзлою рукою,

або тіло, затерпле зі сну,
переходить кімнату,
ще трохи кульгаве
і всміхнене.

Таке поколювання,
як тоді, коли батька
чомусь не голили вже кілька діб,
а він лежав,
ніби
солоний і перегрітий камінь,
і обіймав нас по черзі.

Таке поколювання, ніби
довго несеш ялинку крізь туге
від морозу повітря,
і знаєш, що хтось,
між людей,
вколисаних Найсвятішою Звісткою,
все ж чекає, не спить.

2

Любов
не обіцяє, не виправдовує,
не переконує, не слугує доказом,
не відвертає війну.
Хай іде.
Хай іде до цивільних,
хай іде до старих і дітей.
Хай іде до тварин.
Ще розплачеться в укритті.
Ще зрадить паспортні імена.
Ми покличемо, коли налаштуємо
мікрофон.
Коли запрацює наша радіостанція.
А доти
нам потрібні досвідчені фахівці,
чоловіки і жінки.
Це все.


15.01.17
Записан

«... І у вi снах, навік застиглих у моїх очах » Віктуар
Кіт
Ко мне на "ты", если не трудно
Библиотекарь
********
Оффлайн Оффлайн

Пол: Мужской
Сообщений: 6185


Вадим. Харьков, Украина


E-mail
« Ответ #690 : 25 Мая 2017, 10:40:34 »

Якби Тарас Григорович був японцем, він би пив саке, жив за бусідо, а "Садок вишневий коло хати" звучав би так:


Довкола пагоди по краю
Старенькі сакури в цвіту,
Дзвенять цикади там і тут,
Додому самурай вертає
З війни зі здобиччю. Стає
Супроти сонця і співає
Йому хвалу. Із чаші п'є
Саке гаряче і зітхає,
А гейша суші подає...
Та сонце промені ховає
За Фудзіяму. І стає
Страшенно сумно самураю.
Він би й заснув у цьому раї,
Але цикада не дає...



Автор - Сергій Пантюк Дуже круто!
Записан
Лiнкс
Administrator
Архимаг
*****
Оффлайн Оффлайн

Пол: Женский
Сообщений: 83208


КОФЕ - ОН!


WWW E-mail
« Ответ #691 : 09 Июля 2017, 18:13:42 »

 

Дякую: мабуть,
я нечасто проходив між лезами. Майже вся
вділена мені пітьма прошуміла поза моєю
спиною.

І тобі, Найтихіша Руко, я не маю чого
повернути –
все найгірше, що я чув або бачив,
мені не належить.
Але все ж забери собі 47-й рік.
Я віддаю його, бо
більше ніхто тобі його не поверне.

Почну з листопада, коли
батьки мого батька стояли на
залізничному насипі
зі своїми валізами й клунками, крихтами
назавжди не їхнього дому.

Тут
їм сказали селитися, в цьому місиві з глини,
заліза і листя.
І якби не вітер,
що раптом зірвався й почав їх термосити
за коміри й рукави, вони
залишилися б на ніч на колії,
у своїх
тимчасових гніздах, які віддавали ще те тепло.
Але зійшли і тремтіли до ранку
в рідкому чагарнику, і блукали
поміж дрімотою
і каламутним сном.

А на ранок
уже не було до чого вертатись, вночі
проїхав локомотив.
Послана по них смерть
подерла їхні валізи.

Найтихіша Руко, що ж,
ти спромоглася на вітер. Тепер забирай усе –
разом з тим вітром
і листям, і клаптями одягу, і потрощеними
склянками.

Я не навчився складати подяку
за одне зупинене жорно,
за прірву, до якої стоїш спиною,
за ті рідкісні міліметри, на які помиляється
їхня сталь.

Остап Сливиньский

Записан

«... І у вi снах, навік застиглих у моїх очах » Віктуар
Страниц: 1 ... 11 12 13 [14] Вверх Печать 
Форум Альдебаран  |  Литература  |  Литературные процессы и течения (Модераторы: Лiнкс, Chukcha2005)  |  Тема: Украинская литература « предыдущая тема следующая тема »
Перейти в:  

Powered by SMF 2.0.9 | SMF © 2006-2011, Simple Machines LLC